Херсонська обласна
універсальна наукова бібліотека
ім. Олеся Гончара
ПН-ЧТ: 9:00-18:00
СБ-НД: 9:00-18:00

"Привиди Києва" – це легенда, за якою стоять реальні історії

Меню розділу

У перші дні війни в українських соцмережах почали поширювати повідомлення про "легенду Києва" — пілота, який кілька разів вступав у бій із переважаючими силами авіації РФ. Стверджувалося, що він самотужки збив кількадесят літаків окупантів. Образ "Привида Києва" – міфічного льотчика-аса, що буцімто десятками збивав російські літаки на початку повномасштабного вторгнення – придумала пресслужба Сухопутних сил ЗСУ, щоб протистояти російській пропаганді в ті дні. У мережі було дуже багато яскравих відео, на яких Повітряні сили збивали ворожі літаки в повітряних боях. На цей грунт добре ліг образ "Привида Києва". Цю назву для нього придумав начальник служби зв'язків з громадськістю Командування Сухопутних військ ЗСУ Володимир Фітьо. Насправді ж за цим образом стоїть 40 бригада тактичної авіації, яка за перші 30 годин російського вторгнення в Україну здобула шість повітряних перемог у небі над Києвом.

У повітряному бою у небі над Київщиною 24 лютого 2022 року загинув підполковник цієї бригади В’ячеслав Єрко. Він був одним із перших, хто вступив у запеклий бій з ворожою авіацією.

В’ячеслав Єрко з дитинства марив небом, тож подав документи у Національний університет Повітряних сил імені І. Кожедуба, що у Харкові. Після закінчення вишу служив на Київщині — у Василькові, в 40-й бригаді тактичної авіації. До речі, літав на винищувачах МіГ-29. Не раз казав: “За його штурвалом ти відчуваєш свободу...”

“Коли російські окупанти розпочали цинічний наступ на Україну, В’ячеслав Єрко був одним із перших, хто вступив у запеклий повітряний бій з ворожою авіацією, — каже Тетяна Буліч, прессекретарка бригади. — Ще 24 лютого командир авіаційної ескадрильї виконав чотири бойові вильоти та Забезпечив прикриття виведення
з-під удару наших літаків, згодом двічі не допустив завдання російською авіацією ударів по наземних цілях. У Повітряному командуванні (ПвК) "Центр" згодом розповіли, що Єрко на той момент провів кілька боїв. Спершу — проти 12 літаків та 8 гелікоптерів ворога, котрі прямували завдавати ударів по Києву. Потім досвідчений командир підбив ворожі штурмовик Су-25 та кілька гелікоптерів Мі-24. Однак під час наступного вильоту Єрко сам спіймав ракету.

“В’ячеслав встиг катапультуватися, — каже пані Тетяна. — Проте російські солдати одразу ж пошкодили парашут льотчика. На жаль, другий не розкрився, і військовий загинув. Сталося це у Київській області. За декілька днів, 28 лютого 2022 року, за той бій президент нагородив захисника орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня”, а 16 травня йому було посмертно присвоєно звання Героя України.

Оскільки на тій території постійно тривали обстріли, тіло В’ячеслава Єрка забрали місцеві жителі. По шолому зрозуміли, що це наш — українець. Своїми силами люди тимчасово поховали льотчика неподалік місця його загибелі. Зробив це колишній “афганець”. На могилу поклав другий парашут та військову форму. І всі 40 днів ходив наглядати за нею, аби ніхто не пошкодив.

“На початку квітня, коли до населеного пункту зайшли українські військові, місцеві жителі показали місце поховання і було проведено ексгумацію, — каже Тетяна Буліч. — 9 квітня В’ячеслава Єрка перепоховали з військовими почестями на Алеї Слави у Василькові”.

Побратими пілота і керівництво бригади тактичної авіації повітряного командування “Центр” запропонували перейменувати столичну школу №2 імені Д. Карбишева, де колись вчився Герой, на його честь. Колектив підтримав це рішення одностайно.

У Героя України В’ячеслава Єрка залишились дружина і дві донечки.

61-річний полковник Військово-Повітряних Сил ЗСУ Михайло Матюшенко мав позивний "Дід", бо був найстаршим льотчиком-винищувачем ЗСУ. Він брав участь у звільненні острова Зміїний. У 2000-х роках очолював одну з київських авіакомпаній. 2014 року він як волонтер вирушив на схід країни. А потім став льотчиком-інструктором в одній з військово-авіаційних бригад України. Саме йому належить фраза «Мої соколи перетворяться на привидів». Військовий льотчик керував багатьма типами військових та цивільних літаків, служив у різних військових частинах. Свій безцінний досвід роботи льотчик-ас передавав молодшому поколінню. здійснював бойові вильоти у складі 40-ї бригади тактичної авіації, так званих "Привидів Києва", яка базувалася у Василькові на Київщині.

25 червня він здійснив небезпечний виліт і уразив скупчення російської військової техніки. Наступного дня, 26 червня, його літак знищив ЗРК "Панцир", проте сам був уражений ворожими засобами ППО. Він загинув у бою над Чорним морем. Полковник Михайло Матюшенко був командиром 40-ї бригади тактичної авіації та був нагороджений званням Героя України посмертно.

У жовтні 2022 року Михайла Матюшенко поховали на Алеї Героїв у Бучі.

Ще один легендарний льотчик, відомий як «привид Києва» – це 29-річний майор Стапан Тарабалка. Степан Тарабалка народився на Коломийщині, в селі Королівка. В родині, де ніхто жодного стосунку до армії не мав. Його мати Наталія розповідала, як її син спостерігав, як літаки МіГ пролітають над його будинком, і в юному віці вирішив, що більше за все хоче бути льотчиком-винищувачем. «Він завжди спостерігав за десантниками на їх повітряних навчаннях. І він бігав у їхньому напрямку, щоб спробувати побачити, де вони приземлилися. З раннього дитинства він завжди мріяв про небо, про те, щоб літати вище за хмари», – розповіла вона.

Степан самостійно вступив до Прикарпатського військово-спортивного ліцею, а потім до Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба. Гриз граніт авіаційної науки настільки завзято, що ні у кого не виникало сумнівів — стане асом! Вступивши в льотну школу, він літав над селом і нахиляв крила свого МіГ-29 у знак привітання.

«За будь-якої нагоди він підлітав близько до нашого будинку, робив невеликий пілотажний трюк. І всі в селі, кожна хата і всі села довкола знали, що Степан летить», – розповіла мати льотчика.

«Саме за такими хлопцями — майбутнє авіації», — впевнено заявляв командир підрозділу, коли лейтенант прийшов на службу. В країні якраз розпочалась війна, тож про спокійну службу мови не йшло. Саме тоді молодий офіцер зрозумів, наскільки відповідальну й потрібну професію обрав.

Звання за званням, посада за посадою. Участь у навчаннях, льотні зміни, покращення навичок пілотування, бойові ротації. Здавалося б, лише 8 років тому отримав офіцерське звання, а вже такий колосальний досвід! На Степана давно рівнялись підлеглі та побратими, та й командир завжди був впевнений у тому, що в льотчика все під контролем.

13 березня 2022-го наш герой вступив у нерівний повітряний бій із силами противника, що переважали. Він не дав окупантам завдати удару по українському місту, чим врятував цілі житлові квартали від авіаційної атаки. У небі над Житомиром героїчний льотчик загинув, що стало справжнім потрясінням і для рідних, і для колег. Він був єдиним сином у батьків. У нього залишилися дружина Олена та восьмирічний син Ярослав. Степан Тарабалка посмертно нагороджений медаллю України «За бойову відвагу» орденом «Золота Зірка» і званням Героя України.

Майор Андрій Люташин загинув 8 березня 2022 року. Тоді йшли жорстокі бої за столицю на околицях Києва, закарпатець Люташин воював у складі бригади тактичної авіації — саме тієї, котру за успішні повітряні бої та збиті літаки ворога назвали «Привидом Києва». Військовий займав посаду начальника служби повітряно-вогневої і тактичної підготовки 40-ї бригади тактичної авіації. Сам він родом із Мукачева, із сім'ї військових - його батько теж був льотчиком, відлітав 33 роки, а мати працювала у штабі з військовою авіатехнікою.

Батьки розповідають, що дитинство майбутнього Героя України пройшло на полігонах та в атмосфері розмов про небо, тож професія військового льотчика стала для Андрія Люташина очевидним вибором. Він навчався у Чернігівському військовому училищі, потім служив в Умані, довгі роки працював пілотом-інструктором у Борисполі та навчав курсантів. Але у 2014 році, коли росія напала на Україну в Криму та на Донбасі, Андрій Люташин повернувся до військової служби, брав участь в АТО — тоді був серед тих, хто першим пішов у бій проти росіян.

Коли почалося повномасштабне вторгнення російської армії в Україну у лютому 2022 року, він також серед перших став на захист українського неба від ворога.

«Війна застала його у Мелітополі — він евакуював підлеглих молодих пілотів літаками, самі з колегами виїжджали вже з окупованого міста автівками», - розповідає батько Героя.

Згодом майор Люташин у складі групи “Привид Києва” захищав Київ. Там на той час йшли важкі бої. 8 березня відбувся останній бій льотчика з противником біля села Березівка.

На своєму бойовому літаку, маневруючи в зоні ураження ППО противника, Люташин ракетним ударом знищив три БМП рашистів. Після цього його літак був обстріляний ворожими ракетами та збитий, Андрій не встиг катапультуватися. Побратими “Привида Києва” Люташина переказали рідним та усій країні останні слова льотчика-аса. «Хлопці, будемо жити!» – сказав майор та скерував свій охоплений вогнем винищувач на колону окупантів, що сунула на столицю Житомирською трасою…Виконавши своє останнє завдання, пілот зупинив просування загарбника до столиці. 47-річного Андрія Люташина поховали у квітні в рідному Мукачеві на Алеї Слави. У захисника залишилися батьки, дружина та двоє синів.

Посмертно начальнику служби повітряно-вогневої і тактичної підготовки бригади тактичної авіації Андрієві Люташину присвоєно звання Героя України з удостоєнням найвищої нагороди ЗСУ Ордену «Золота Зірка» — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

У квітні 2022 року в рідному Мукачеві його іменем назвали вулицю. У грудні батьки полеглого Героя, військового льотчика Андрія Люташина придбали для військових дрон, назвали його позивним сина "Лютік" та передали на передову. "Душа мого Андрюшки літатиме. Нехай він допоможе захисникам нищити ворогів", — сказала мама Героя Людмила Люташина.

У понеділок, 7 березня 2022 року ввечері український пілот, відомий як «Привид Києва», збив біля Обухова крилату ракету росіян «Калібр». Вона впала у полі за 5 км від Обухова, де і вибухнула. Як повідомив радник міністра МВС Антон Геращенко, український пілот збив боєголовку росіян ракетою повітря – повітря, що є вищим пілотажем. Цим «Привид Києва» зберіг десятки життів українців. Ім’я пілота не розголошується.

Ось такі вони «Привиди Києва»- справжні Герої, які без вагань поклали життя за свободу України.

Повітряним командуванням “Центр” ПС ЗС України у 2022 році було розроблено спільну ініціативу з ГО “Захисники неба” щодо реєстрації торговельних марок в Україні, що стосується образу “Привида Києва”. І ось 15 січня 2024 року, Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ) офіційно зареєстрував торговельну марку легендарного «Привида Києва». Її правовласником є ГО «Захисники Неба», бригада тактичної авіації міста Васильків.


Зображення, що стало торговельною маркою.

Тепер ГО «Захисники Неба» є офіційним правовласником торговельних марок: “ПРИВИД КИЄВА”, “НІЧНИЙ ПРИВИД”, “GHOST OF KYIV”, “NIGHT GHOST”, а також загальновідомого збірного образа пілота з піднятим вверх пальцем.

У Японії 5 травня 2022 року за авторства аматора Мацуди Джюко вийшла манга про «Привида» . Згодом видавництво «Ранок» випустило комікс «Привид Києва» українською мовою.

27 серпня 2022 року до Дня авіації в Києві відкрили мурал, присвячений легендарному «Привиду Києва» – збірному образу військових льотчиків, які стали на захист неба від початку російського вторгнення. Його створив художник -мураліст Андрій Ковтун. Для своєї роботи художник обрав фотографію одного з пілотів 40-ї бригади тактичної авіації, зображеного в кабіні літака МіГ-29. «Привид Києва» завжди летить на місію та виконує своє завдання. Цей образ став для мешканців прифронтової столиці уособленням безсмертного героя, що береже небо над містом.

Вічна пам’ять і слава усім Героям – захисникам України!

Використані джерела

Відео матеріали

Календар подій

1 23 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 1718192021
22232425262728
293031